3. ВИТІСНЕНИЙ СЮРРЕАЛІЗМ

У неодноразово цитованому інтерв’ю Тадеуш Кантор підкреслював, що в міжвоєнній Польщі «не було сюрреалізму, позаяк в Польщі панував католицизм» («Literatura», № 8, 1985). Це важливе судження дозволяє нам порушити питання прогалини в каноні польського сучасного мистецтва. Лише краківська рецепція напряму – спровокована поїздкою Кантора до Парижа (1947) та підсилена Виставкою сучасного мистецтва (1948/1949) – вважається еманацією польського сюрреалізму, адаптованого в дусі метафоричного живопису. З повоєнної перспективи оточення автора Понад-рухів орієнтувалося на Францію, а локальну традицію шукало передовсім у спадщині Краківської групи. Отож, зокрема внаслідок Ялтинських угод, Львів був практично стертий з мережі контактів у польській мистецькій географії.

Тимчасом на зламі 20-30-х рр. ХХ ст. об’єднання «Артес» запропонувало власну формулу мистецтва, що адаптує імпульси сюрреалізму. Цінність творів львівських митців полягає не у відтворенні джерельного ідіому (паризького сюрреалізму), а у творчій деформації, переробці та збагаченні оригінальної естетики, щоб на місцевому ґрунті активізувати її інші та нові значення. Ідеальним прикладом такої мистецької стратегії є цикл картин «Прощання з солдатом», що відкликаються до епізоду з минулого Львова, а також численні рисунки пером, котрі, як і близький до «магічного реалізму» світ Бруно Шульца, щедро черпали з найбільш банального повсякдення міста (наприклад, Розмова).

У цьому середовищі сюрреалізм легко циркулював між дуже різними відгалуженнями мистецтва об’єднання «Артес». З одного боку, він накладався на елементи естетики Леже, а з іншого – інколи вкраплювався у соціально ангажовані твори, як от Страйк (гра масштабом представлення та візія голоду, показана за допомогою фруктів перебільшеної величини). Мандрування мотивів також добре представлене в Чарівнику біля зеленої скелі, який надзвичай легко переходить з фіксації сюрреалістичної незвичності до документування соціального факту з життя. Отож, приклад Львова переконливо підкреслює, що адаптація сюрреалістичних імпульсів щоразу вимагає такого пояснення, яке верифікує геоісторичну відмінність центральноєвропейської мистецької продукції стосовно західних «ізмів». Отож, він відкидає мислення про однорідний стиль.

Прощання з солдатом

Цінність картин Штренґа полягає не у відтворенні сенсів джерельного паризького сюрреалізму, а в його деформації та індіґенізації. Чудовим прикладом цього є цикл картин «Прощання з солдатом». Персонажі, розміщені на демонстративно невизначеному пласкому тлі, використовують сюрреалістичну атмосферу незвичності та страх перед тим, що принесе дорога. «Прощання з солдатом» використовує сюрреалістичний імпульс, щоб зобразити вихід з міста 30-го австрійського піхотного полку (у тому числі солдат зі Львова). Епізод 1908 р. згодом став сталим компонентом місцевої масової культури і часто згадувався у військових та вуличних піснях, у тому числі в популярному Марші львівських дітей. «Тогочасні військові пісні описують вихід солдатів із казарм та їх від’їзд із Чернівецького залізничного вокзалу у Львові. Військовий оркестр супроводжує прощання солдатів з матерями і дружинами. На вокзалі панує атмосфера непевності, невизначеності та дезорієнтації», - писали Єжи Габеля та Зофія Кужова.